Аналізуємо підсумки 1358 дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Продовжує погіршуватися для ЗСУ становище на гуляйпільському напрямі Запорізької області.
Армія РФ знову суттєво просунулась там, захопивши Нове та Новоуспенівське, повідомляє Deep State. Втрату Новоуспеновського та ще двох сіл учора вже підтверджували ЗСУ.
Сьогодні українська армія підтвердила, що відступила із ще одного населеного пункту – Рівного. При цьому, за твердженням Генштабу ЗСУ, наступ РФ на гуляйпільському напрямку Запорізької області зупинено.
Але спостерігачі не вважають, що ситуація стабілізована.
Правий фланг Запорізького спрямування у 2026 році очікує на обвал, подібний до того, що сталося на Донбасі після Авдіївки та Очеретино, вважає військовослужбовець Станіслав Бунятов. "Якщо не відреагувати на нинішню ситуацію так, як це було на Сумщині, все може закінчитися трагічно", – додав він.
Військовий оглядач Богдан Мірошников вважає, що на Гуляйпільському напрямку у ЗСУ назріває катастрофа. "Прес-секретарі щось там констатують, пан Головком визнає лише три населені пункти, які були втрачені (насправді більше)", - повідомляє він.
"Після Гуляйполя буде Оріхів. А далі, окрім Камишевахи і Степногорська, вже особливо ніщо не стримуватиме ворога від того, щоб підібратися до південних околиць Запоріжжя. Це також вплине на смт Покровське. Якщо ворог і його захопить - зможе вийти аж на Вільнянськ. А це тоді - на оперативні, а це - на оперативні, а це тоді - на оперативні, а це тоді - на оперативні, а це тоді на Вольнянськ". вважає Мірошніков.
Ми вже писали, що основний сенс боїв за Гуляйпільський район – це обхід із півночі українських оборонних укріплень на півдні Запорізької області.
Також росіяни просунулися під Покровськом – вони масштабно закріпили свої позиції на південь від міста. Раніше українські військові повідомляли, що війська РФ заходять до міста переважно через південні квартали.
.jpg)
Справа Міндіча. Полетіли перші голови
Продовжує розкручуватися сюжет із "плівками Міндіча". Міндіч - один із найближчих до Зеленського людей. Він, за версією НАБУ, причетний до масштабних корупційних схем навколо "Енергоатому".
Основну фабулу цієї справи ми розписували тут. При цьому випливають уже й нові подробиці. Їх розкриває антикорупційна прокуратура на судах у міру запобіжного заходу фігурантам справи (двоє з них - Ігор Миронюк, він же "Рокет" і Дмитро Басов, він же "Тенор" - вже взято рішенням суду під варту).
Головна новина дня у "справі Міндіча" - у відставку відправляють двох міністрів, замішаних на плівках: голову Мін'юсту Германа Галущенка та міністра енергетики Світлану Грінчук (вони, судячи з матеріалів слідства, перебувають до того ж у любовному зв'язку). Зеленський зажадав їхньої відставки (хоча обидва чиновники поки що навіть не підозрювані).
Також Кабмін вніс подання на санкції проти ключового підозрюваного у справі "Енергоатому" - Тимура Міндіча та його ймовірного спільника Олександра Цукермана, які виїхали з країни за добу до обшуків - що вже підтвердили у Держприкордонслужбі, заявивши, що Міндіч перетнув кордон на законних підставах як батько трьох дітей.
У САП сьогодні вже прозоро натякнули, що ниточки у цій справі ведуть до Офісу президента і до Зеленського. За інформацією слідства, президент дзвонив до міністра енергетики Германа Галущенка після того, як Міндіч відправив Зеленському повідомлення. Галущенко спитав, що саме Міндіч написав президенту, той відповів: "Що Гера хоче з тобою поговорити". Також у плівках є фрагмент, коли Галущенко спілкується безпосередньо із Зеленським, після чого консультується з Міндічем щодо подальших дій.
Зеленський, як бачимо, намагається показувати, що він до цього не причетний, демонструвати підтримку боротьби з корупцією та співпраці з НАБУ. Але навряд чи йому вдасться так легко від цієї історії відмежуватися.
По-перше, для багатьох вкрай сумнівним є припущення, що найближчий соратник Зеленського Тимур Міндіч міг провертати грандіозні корупційні схеми без відома президента.
По-друге, очевидно, що мета нинішніх дій НАБУ і "антизеленської коаліції", що стоїть з ним, у складі антикорупційних органів, грантових структур та низки опозиційних діячів на кшталт Порошенка (про неї ми докладно писали тут ) не Галущенко і не Міндіч. Удар наноситься особисто по Зеленському з метою примусу його до фактичної відмови від контролю над парламентом та урядом або ж, у разі його відмови перетворюватися на "англійську королеву", усунення чинного президента від влади.
Якщо зараз Зеленський "здасть" Галущенку та Міндічу, то наступного удару буде завдано по Умерову, Малюку, Єрмаку та Свириденко. "Коаліція" розпочне розвал поки що підконтрольної Зеленській парламентській більшості і підведе справу до відставки Кабміну та формування так званого "уряду національної єдності" з позбавленням де-факто Зеленського реальних повноважень або примусу його до відставки, якщо той чинитиме опір.
Зупинити такий розвиток подій може лише фронтальний удар по НАБУ та іншим учасникам "антизеленської коаліції". Проте, чим більше Банкова робить такі кроки, що деморалізують вертикаль влади, як усунення Галущенка та Грінчук, тим складніше цей удар буде завдати.
Тим більше, що поки що ініціатива повністю на боці НАБУ та САП, а також їх медіаспільноти. Саме вони зараз наповнюють інформаційний простір подробицями корупційної історії у найближчому оточенні Зеленського.
Головна ж небезпека для Зеленського обраної ним зараз тактики "вдаємо, що до схем не причетні і нічого про них не знаємо, всіх здаємо, підтримуємо боротьбу з корупцією" в тому, що вона фактично "легалізує" всі наступні дії НАБУ проти інших представників найближчого оточення президента і навіть проти нього самого.
Нагадаємо, що ще з літа ходять чутки, що на записах НАБУ є розмови Зеленського з Міндічем. І якщо це справді так і вони будуть згодом оприлюднені, то президентові, загалом, крити буде нічим, оскільки він, по суті, сам "благословив" це розслідування.
"Радіо Свобода" опублікувало імена та фотографії всіх підозрюваних. Серед них — сам Міндіч (на записах НАБУ позначений як "Карлсон"), колишній радник міністра енергетики Ігор Миронюк ("Рокет"), виконавчий директор з безпеки "Енергоатому" Дмитро Басов ("Тенор") та ще четверо учасників так званого "бек-офісу з легалізації коштів" Фурсенко ("Решик"), Леся Устименко та Людмила Зоріна.
У НАБУ "Решика" називають бухгалтером "бек-офісу" - саме він на плівках говорив, що "носити коробку з грошима - таке собі задоволення". Фурсенко зареєстрований як приватний підприємець, який спеціалізується на консультуванні з питань інформатизації, а у телефонах інших фігурантів значиться як "Ігор, співробітник Михайла Цукермана". За словами нардепа Ярослава Железняка, брати Цукермани "вели фінансову частину Тимура Міндіча".
Леся Устименко, записана в контактах як фінансист Братів, займається дослідженням кон'юнктури ринку. У 2023 році вона придбала місце для паркування в будинку в центрі Києва, де, за даними журналістів, і розташовувався "бек-офіс". Ще одна учасниця схеми - Людмила Зоріна - також має статус ФОП з видом діяльності "консультування з комерційної діяльності та управління". П'ятеро підозрюваних затримано, Міндіч та Цукерман, як уже говорилося, виїхали з України.
На суді щодо обрання запобіжного заходу Миронюку прокурор САП зачитав фрагменти діалогів фігурантів. З них випливає, що учасники схеми обговорювали кадрові перестановки у майбутньому уряді — зокрема кандидатури на посади міністра та посла у США. Серед імен, що обговорювалися, фігурував нинішній міністр юстиції Герман Галущенко. У розмовах згадувалися плани тодішнього прем'єра Шмигаля, а також можливе об'єднання міністерств енергетики та екології.
Тобто, група Міндіча мала безпосередній вплив на урядові призначення, чого не могло відбуватися без потужних покровителів на Банковій.
Інший фрагмент, озвучений прокурором, вказує на спроби залучити до схем заступника голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з метою "прикриття". ЗМІ раніше писали, що мова може йти про Сергія Синюка, який нібито попередив Міндіча про підготовку обшуків. Сам він це заперечує, однак у САП розпочато службове розслідування.
Ще одна ознака впливового "даху" - вилучені у фігурантів купюри. Це запечатані пачки 4 млн доларів зі штрихкодами та відмітками міст США. На думку нардепа Залізняка, вони могли надійти через націоналізований "Сенс Банк". За його даними, банк став частиною корупційної мережі Міндіча, а у схемі могли брати участь голова правління Олексій Ступак, голова наглядової ради Микола Гладишенко та керівник служби безпеки Вадим Довжинець.
Зрештою прокурор САП зачитав ще один епізод, з якого випливає, що до схеми могли бути причетні співробітники Держбюро розслідувань. Один із учасників на записах каже: "Тобто ми домовимося так, що ми себе самі, а ДБРівці хай собі якісь 5% забирають. Тому що вони ходять, шукають ці гроші, шукають заробітки".
Таким чином, слідство поступово розкриває масштабну систему корупційних зв'язків, де переплітаються інтереси представників влади, енергетичного сектору, банківської сфери та правоохоронних органів.
Також з'явилися перші подробиці того, що вплив Міндіча міг стосуватися й оборонки, про що вже вчора заявляло НАБУ.
Журналістка Тетяна Ніколаєнко сьогодні повідомила, що люди Міндіча вимагали від тодішнього міністра оборони Умерова закупити бронежилети у конкретного виробника, які не приїхали вчасно та виявилися неякісними.
Перший тендер на 1,6 млрд виграла за найнижчою ціною "нікому невідома шарашкіна контора", однак у неї не було ліцензії на продаж. Хоча були українські аналоги, тендер скасували та оголосили знову – на 200 млн грн. Його виграла "інша шарашка - Мілікон, куплена за два дні до тендеру", з тим же взірцем бронежилета, що переміг у першому тендері.
У результаті компанія провалила перші черги поставок, а в Україну приїхали не заявлені ізраїльські бронежилети, "а китайське лайно - яке прострілювалося і косо було пошито". Однак контракт уперто не скасовували, пише Ніколаєнко.
Тобто з'являється величезна кількість даних про те, що група Міндіча могла мати широкий вплив на рішення міністрів та великих держкомпаній. Що, звісно, було б навряд чи можливе без "мандату" від Банкової. Тому Зеленському буде дуже складно відмитися від цієї історії.
Західні ЗМІ з цього приводу вже почали писати, що корупційний скандал з Міндічем може призвести до відставки Зеленського.
"Зеленський неминуче зіткнеться з серйозними питаннями, оскільки його близькі політичні та ділові союзники потраплять під підозру. Схоже, ось-ось вибухне повномасштабна війна між незалежними антикорупційними агентствами і найближчим оточенням Зеленського, і наслідки, ймовірно, будуть жахливими. СБУ у неї судовою системою та в'язницями. З іншого боку, НАБУ та САП користуються потужною політичною та фінансовою підтримкою урядів європейських країн та США, а також оперативною допомогою західних спецслужб”, - вважає оглядач The Spectator Оуен Метьюз.
Автор зазначає, що за антикорупціонерами стоїть Захід, а тому Зеленський вимушено підтримує дії НАБУ "щодо усунення своїх найближчих союзників та ділових партнерів" та "зіткнеться з наслідками для своєї репутації та політичної кар'єри".
"Зображення золотого унітазу, виявленого в розкішному заміському особняку колишнього президента Віктора Януковича, стало символом корупції, що призвела до знаменних протестів на Майдані в 2014 році. За іронією долі, революція проти власників золотих унітазів в кінцевому підсумку призвела до повномасштабної війни з Россой більшої кількості золотих унітазів", - йдеться у статті.
Історія з "плівками Міндіча" має ще один аспект – історичний.
Вся ця історія розгортається майже рівно у 25 річницю початку іншого касетного скандалу – з "плівками Гонгадзе", оприлюдненими у листопаді 2000 року. Ці записи з компроматом на тодішнього президента Леоніда Кучму ознаменували початок принципово нової епохи в історії України – епохи великих потрясінь.
До того моменту Україна була дуже спокійною, мирною і, в геополітичному плані, нудною провінційною країною, яка знаходиться далеко від основних світових подій.
Звісно, в Україні і до касетного скандалу було чимало проблем та несправедливості. Корумповані правителі та створений ними олігархат потихеньку грабували країну, але явно не більше, ніж їхні наступники.
Народ жив бідно, але економічні перспективи проглядалися дуже непогані – під час продовження політики багатовекторності країна могла швидко розвиватися, отримуючи вигоду від торгівлі як з Росією, так і з Європою.
Але у листопаді 2000 року спокійний час закінчився, і Україну накрили внутрішньополітичні та геополітичні бурі. Два майдани, анексія Криму та війна на Донбасі, повномасштабна війна у лютому 2022 року – до всіх цих подій привели процеси, запущені 25 років тому "касетним скандалом".
Докладно про причини та наслідки цього ми вже писали у матеріалі "Два Майдани, битва за Європу та "особняк" Байдена з Путіним. Початок шляху до війни в Україні". Додамо тут, що є чимало так званих "теорій циклів", які описують розвиток економічних, соціальних та політичних процесів – від їхнього зародження до в'янення. У різних теоріях фігурують різні тривалості циклів. Але одна з найпопулярніших цифр – 25 років.
Не виключено, що зараз ми спостерігаємо кінець тієї епохи в Україні, яка народилася разом із касетним скандалом 25 років тому. Ця епоха зникає під зовнішніми ударами (вторгнення РФ) і внутрішніми (активність створених Заходом груп впливу на кшталт НАБУ і САП). А разом із нею зникає і колишня форма існування України, яка склалася у ці 25 років. І що прийде їй на зміну, поки нікому не відомо.
Як і 25 років тому, ті, хто запускав процеси і тим більше їх учасники, навряд чи передбачали в деталях, до чого вони за підсумком приведуть.
Чи повернуть російській мові права в Україні?
В Україні спостерігається нове загострення довкола мовної теми.
Причиною стали запропоновані урядом Юлії Свириденко зміни до українського перекладу Європейської хартії регіональних мов та мов національних меншин, щоб виключити звідти російську мову.
Проте потім процес розгляду законопроекту різко пригальмував з ініціативи самого Кабміну. Це рішення викликало обурення серед прихильників повного витіснення російської мови з України.
Справа в тому, що зараз, згідно з українським законодавством, положення хартії застосовуються до 13 мов, серед яких – і російська. І на цей документ РЄ часто посилалися захисники прав російськомовних за розпочатої ще за президента Петра Порошенка посиленої українізації. Втім, це ігнорувалося - як і посилання на статтю 10 Конституції.
Проте згадка російської мови у хартії була суттєвим подразником для лобістів тотальної українізації, прибрати яку вони давно хотіли.
Вирішено це було зробити під приводом, що нібито неправильно перекладено назву хартії українською мовою. Замість назви "Європейська хартія регіональних мов або меншин" пропонується інше: "Європейська хартія регіональних або міноритарних мов". Плюс змінюється список мов, охоплених хартією. Російську звідти прибрали.
Активним лобістом урядового законопроекту став парламентський комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, який очолює народний депутат Микита Потураєва ("Слуга народу").
Він також повідомив, що під тиском деяких функціонерів Ради Європи віце-прем'єр з питань інтеграції Тарас Качка та голова держслужби з етнополітики та свободи совісті (ДСУЕС) Віктор Єленський попросили керівництво Ради прибрати кабмінівський законопроект з порядку денного.
Причому він визнав, що це відбувається вже вдруге. Попередню редакцію законопроекту, підготовлену урядом прем'єра Дениса Шмигаля, також не почали розглядати у Раді.
На це також наклалася інформація у ЗМІ про те, що в плані мирного врегулювання, що готується європейцями та українською владою, містяться норми, які можна трактувати як згоду Києва на розширення прав російської мови та скасування законів про заборону УПЦ.
Сам Зеленський, щоправда, цього не підтвердив, заявивши, що цей план взагалі не бачив. Та й його оприлюднення, яке мало відбутися ще наприкінці жовтня, поки що затягується.
Проте прихильники тотальної українізації вже б'ють на сполох. Тим більше, що серед них уже давно ходять розмови, що українська влада готова погодитися на повернення прав російській мові та УПЦ як умови мирного врегулювання, а тому потрібно радикально прискорити впровадження українізаторських законів, щоб встигнути "застовбити" ситуацію до початку переговорів.
Буквально сьогодні вийшла спільна заява низки організацій, яка просуває українізаторську повістку, в якій влада звинувачується у спробі провести зміни в законодавстві про мови нацменшин, які, на думку, авторів заяви розширюють права російської мови у сфері послуг та за офіційного використання на рівні місцевої влади.
Втім, поки що зовсім незрозуміло чи справді Банкова готовність повернути назад українізацію в рамках мирних домовленостей.
Частина опитаних нами депутатів від "Слуги народу" налаштована з цього приводу скептично, вважаючи, що Зеленський не зважиться на такий крок, а нинішні рухи у плані зупинення зміни Хартії та внесення "мовних" пунктів у "мирний план" ініціатива не Зеленського, а окремих європейських діячів, до думки.
Водночас, джерело в політичних колах, близьке до Офісу президента, припускає, що Київ може, за певних умов, погодитися на зміни в мовній та релігійній політиці як одну з умов завершення війни.
"Для Зеленського головну роль за умовами завершення війни відіграють три моменти. Перший - гарантії збереження власної влади. Друге - повоєнні гарантії безпеки України. Третє - питання територій, оскільки на Банковій побоюються, що надто великі територіальні поступки за підсумками війни можуть стати великою внутрішньополітичною проблемою для Зеленського. Всі інші пункти. Принциповим питанням будуть домовленості, то з мови та церкви українська влада може піти на поступки. Інше питання, що поки що бази для взагалі будь-яких домовленостей щодо завершення війни не проглядається.
Ймовірно, саме такого розвитку подій і побоюються прихильники повного витіснення російської. Тим більше, що останнім часом з'явилися опитування, що показують, що політика тотальної українізації дає на практиці сильні збої. І навіть молодь, незважаючи на всі примусові заходи, не поспішає переходити українською мовою.
Так, за даними дослідження Держслужби якості освіти України, у школах Києва помітно знизився рівень використання української мови на змінах та навіть уроках як учнями, так і вчителями. Спілкуються російською 24% вчителів під час уроків і 40% на перервах. Серед київських учнів цей відсоток ще вищий: 66% на уроках та 82% на змінах спілкуються російською мовою. Загалом по Україні ці цифри також значні: на уроках російською говорять 40% учнів, на перервах – 52%. Лише 18% столичних школярів наголосили, що розмовляють виключно українською мовою.
"Молоде покоління використовує російську мову навіть частіше, ніж їхні батьки", - констатував заступник керівника секретаріату уповноваженого із захисту державної мови Сергій Сиротенко.
Все це ставить під велике питання основну тезу прихильників українізації, про те, що сам народ відкидає російську мову і не хоче нею говорити.
Докладніше про мовну ситуацію читайте в окремому матеріалі.
