Розгорнути Трампа, зберегти Єрмака, забути про Міндіча. Як Зеленський збирається вирішити проблему з "мирним планом" та корупційним скандалом
Коли останніми днями преса та політики пишуть і заявляють, що Зеленський опинився у тяжкому становищі, вони недалекі від істини.
З одного боку корупційний скандал колосально підірвав внутрішньополітичні позиції Зеленського.
З іншого боку, йому висунутий ультиматум Трампом – до четверга погодитись з мирним планом під загрозою позбавлення будь-якої підтримки у разі відмови.
У зв'язку з цим перед президентом України вимальовуються два варіанти і обидва для нього погані.
Перший – погодитися на план Трампа, який передбачає виведення українських військ із Донбасу та інші поступки. І зіткнутися потім із важкопередбачуваною реакцією всередині країни, коли до звинувачень у корупції додадуться ще й звинувачення у держзраді.
Другий – відмовити Трампу та втратити американську підтримку. Це ще погіршить ситуацію для України на полі бою. І, разом із корупційним скандалом, дасть новий імпульс кампанії проти Зеленського із закликом піти у відставку через провали в усіх напрямках.
Судячи з витоків у західних ЗМІ, Зеленський не виключає собі перший варіант (згоду на план). Судячи з його звернення, у п'ятницю не виключає і другий (відмова Трампу).
Однак, судячи з численних сигналів та публічних заяв, найбільш оптимальним він бачить "третій шлях", за допомогою якого хоче вирішити одночасно не лише проблему з мирним планом, а й корупційним скандалом.
Суть "третього шляху" – переконати Трампа самому змінити свій план, прибравши звідти пункти, проти яких виступає Київ. При цьому Путін уже дав зрозуміти, що у разі внесення правок у план Трампа Україною він його не прийме.
Немає 100% гарантій, до речі, що він його прийме план у нинішньому вигляді. Але якщо його підредагують за ключовими пунктами (у дусі, наприклад, пропозицій Європи ), то ймовірність відмови Кремля зростає багаторазово.
Якщо план буде Трампом змінено і Кремль його відкине, то Зеленський та Європа зможуть знову звинуватити Росію у небажанні завершувати війну та закликати США посилити тиск на РФ, посилити санкції, збільшити постачання зброї тощо.
Схема ця має внутрішньополітичне заломлення.
Боротьба за зміну мирного плану Трампа перетворюватиметься на головну тему всього інформаційного порядку України, відсуваючи на другий план корупційний скандал. У цій боротьбі Зеленського підтримують європейські лідери, які ведуть західні ЗМІ.
Відповідно, їх увага до справи Міндіча також принаймні на якийсь час спаде. У політколах уже ходять чутки, що НАБУ припинила публікувати нові матеріали у справі на вимогу європейців, щоб не "качати" під час переговорів із США внутрішню ситуацію.
І якщо Трамп дійсно вдасться переконати змінити план (або хоча б відстрочити термін ультиматуму на невизначений час), то це буде представлено як велика перемога Зеленського. І не лише Зеленського, а й усієї команди переговорників.
Невипадково главою делегації він призначив Єрмака, якого зараз вимагають звільнити. Також до делегації включено і секретаря РНБО Умеров, який є фігурантом справи НАБУ проти Міндіча.
І якщо в результаті переговорів план Трампа зможуть змінити, то, безумовно, Зеленський це використовуватиме як для відновлення свого впливу всередині країни, так і для того, щоб вивести з-під удару Єрмака та Умерова, представивши їх "надефективними переговорниками".
І потім, спираючись на це, спробувати завдати удару по тих силах усередині України, хто зараз розкручує корупційний скандал.
Чи спрацює такий розрахунок чи ні – невідомо. Але для того, щоб взагалі до цього етапу дійшло діло, потрібно, як мінімум, щоб Трамп погодився змінити свій план, внісши виправлення Києва та Європи. Або хоч би відстрочив свій ультиматум. І, тим самим, вивів українську владу з-під загрози припинення підтримки США.
Наскільки це можливо?
На 100% виключати не можна. Із Вашингтона йдуть суперечливі сигнали.
Одні джерела пишуть, що Трамп та його команда налаштовані жорстко і вимагатимуть від Києва та європейців до четверга ухвалити план у його нинішньому вигляді. Інші – що далеко не всі в оточенні Трампа цей план схвалюють, а багато ключових людей у його адміністрації у підготовці цього плану взагалі не брали участі і про нього нічого не знали.
Сам Трамп в один день цілком однозначно каже, що Зеленський має ухвалити його план, інакше настануть наслідки. Другого дня каже, що ця пропозиція ще не остаточна.
Крім того, переговорники, які зараз просувають новий мирний план, пов'язані із віце-президентом Венсом. При цьому сам Венс має всередині команди Трампа сильного внутрішнього супротивника-конкурента від імені держсекретаря Марка Рубіо. Причому останній вважається прихильником жорсткішого підходу до Росії (щоправда, сам Рубіо публічно план підтримав ).
Зрештою, план уже критикує частину республіканців. Особливо ті з них, хто пов'язаний із ВПК. Звісно, проти плану виступає і Демпартія США, конгресмени від якої вже закликають Зеленського "потерпіти лише один рік" до того моменту, як демократи повернуть контроль над Конгресом на виборах наступного року.
І плюс більшість європейських країн також потребують зміни плану.
Використовуючи всі ці важелі Зеленський справді може спробувати переконати Трампа та домогтися внесення змін до плану, або просто затягнути процес на невизначений час.
Тим більше, що за останні місяці президент США вже неодноразово різко змінював свою точку зору щодо України (про феномен "гойдалок Трампа" ми докладно писали в окремому матеріалі ).
Однак, є і чимало факторів, які можуть спонукати Трампа цього разу продовжити взяту ним лінію тиску на Київ.
По-перше, як писалося вище, внесення правок у план Трампа з великою часткою ймовірності означатиме відмову Путіна його приймати. А значить - і перспективи мирного врегулювання в найближчому майбутньому майже обнуляються.
По-друге, судячи як за заявами самого Трампа, так і за витоком у ЗМІ про розмову американських представників з європейцями в Києві, у Вашингтоні все більше стверджується думка, що хід війни йде не на користь України і далі умови миру будуть ще гіршими для Києва (і для Заходу) і ще кращими для Москви.
А тому немає жодного сенсу далі затягувати бойові дії і потрібно їх закінчувати на запропонованих Трампом умовах. Характерно, що навіть Келлог, який вважався найбільш "проукраїнським" у команді президента США, також висловився на підтримку плану через "катастрофічні втрати України".
По-третє, Путін постійно просуває лінію, що вони з Трампом вже принципово узгодили на Алясці за контурами угоди. І тепер, представляючи новий мирний план і змушуючи його ухвалити Київ, Трамп "виконує досягнуті домовленості".
Якщо ж Трамп вирішить цей план суттєво змінити у ключових пунктах на вимогу Зеленського та Європи, то, у логіці Путіна, це буде "кидком". А значить, "навіщо тоді взагалі про щось домовлятися з Трампом, якщо він не виконує, те, що їм було обіцяно"?
Потенційно це може призвести до різкого зростання напруженості між Росією та США, яка досі стримувалася наявністю обох сторін надій на успіх переговорного процесу. Особливо ризик зросте, якщо Вашингтон продовжить нарощувати тиск санкцій на РФ, і він почне сильно позначатися на російській економіці та бюджеті.
Або якщо американці дадуть Україні нові види озброєнь типу "Томагавків". Щодо останніх із Росії вже звучали погрози ядерного удару. Які, втім, Заході традиційно публічно називають блефом. Але, як неодноразово писали ЗМІ, насправді для влади США завжди (і за Байдена, і за Трампа) питання недопущення ядерної війни з Росією було одним із найголовніших при визначенні політики щодо України.
Саме собою затягування війни збільшує ризики залучення до неї навіть (особливо) Європи. Відповідно, і ризики ядерного конфлікту підвищуються. А у разі провалу нинішньої спроби завершити війну в Україну ці ризики, з описаних вище причин, зростуть ще більше.
Тому поки що важко передбачити яке підсумкове рішення ухвалить Трамп – змінювати план на прохання Києва та Європи (як варіант - перенести ультиматум на більш далекий термін) або ж наполягати на його погодженні до четверга в редакції.
Єдине, що може гарантовано допомогти Зеленському реалізувати його схему - це відмова РФ приймати мирний план Трампа в його нинішньому вигляді ще до 27 листопада (тобто ще до того, як Зеленський встигне сказати Трампу "так" чи "ні"). У такому разі питання "примусу Києва до ухвалення плану" відпаде саме собою і постане питання про "примус Москви".
Однак Кремль, як випливає з недавніх заяв Путіна, поки дотримується іншої лінії - дочекатися, чи погодиться на план Зеленський і чи не змінить план сам Трамп, і лише після цього розпочатиме його предметне обговорення. Хоча у ЗМІ пройшла інформація, що американці хочуть проговорити з РФ умови плану вже найближчими днями. Але ще точно невідомо - чи мають на увазі терміни до четверга або після (раніше проходила інформація, що американська делегація збирається до Москви наприкінці тижня - тобто вже після 27 листопада).
Якщо Трамп вибере варіант наполягати на плані у нинішньому вигляді, то тоді Зеленський справді виявиться перед вкрай непростим вибором – отримати великі проблеми всередині країни, або отримати великі проблеми з Трампом і на фронті, а в перспективі – і проблеми всередині країни, і ще гірші умови світу.
