Росіяни увійшли до Костянтинівки, переговори щодо плану Трампа в Женеві, "третій шлях" Зеленського. Підсумки

Аналізуємо підсумки 1370 дня війни в Україні.

Ситуація на фронті

Надходять суперечливі відомості про ситуацію у Покровську.

Командувач штурмовими військами ЗСУ Манько заявив, що ЗСУ змогли відкинути супротивника та зачистити центральні райони міста. Також "удалося максимально перерізати логістичні маршрути" армії РФ, через що росіянам "вкрай складно захопити Покровськ повністю".

Однак український військовий Мучний заявляє, що в Покровську "ніякого зачистки центру немає і близько", а все це "чистий п@здет для малоліток".

За його даними, центр міста "тримається на чесному слові, тому що росіяни там закопали капітально", облаштувавши позиції в будинках. А щоб хоча б мінімально посунути там фронт, ЗСУ треба залучити щонайменше шість бригад. "І тому всі бояться вголос визнати, що шмат міста ми реально не контролюємо, тому що це політичний удар", - пише Мучний.

Загалом, на його думку, місту "залишилося недовго". Військовий пише, що війська РФ захопили половину промзони шахти "Покровська", намагаючись пробитися на північ. Мирноград і Покровськ також мають проблеми з логістикою, яка йде цілком по "сірій зоні", пише "Мучний" (на карті у DS ще є контрольований ЗСУ коридор, але це вкрай вузька смужка).

Військовий паблік Deep State на вихідних повідомляв про російський поступ навколо Покровська, а також у Даченському південніше міста. Міноборони РФ стверджує, що російська армія у Покровську захопила мікрорайони Гірник та Шахтарський у центральній та південній частинах.

В основі Дробропольського виступу росіяни увійшли до Шахового, пише "Мучний". Вони зайняли південні околиці селища. Російські паблики заявили про повне захоплення Шахового.

У Дніпропетровській області, як стверджується, взято Відрадне та Тихе. Обидва населені пункти розташовані в районі ключового селища Покровське, до якого фронт просувається з півдня та південного сходу.

Україна захоплення не підтверджувала, але "Мучний" вказує на присутність росіян в обох населених пунктах із вивішуванням прапорів.

Почалися бої у Костянтинівці, свідчить карта Deep State.

На ній сіра зона з'явилася на південній околиці міста, наблизившись до траси. Також зазначено просування росіян на широкій ділянці на південь від Костянтинівки. Про бої в місті російські військові паблики та низку українських військових повідомляли ще з початку листопада.

Російське міноборони пише про захоплення села Пазено на Сіверському напрямку. Потенційно це створює загрозу глибокого охоплення Сіверської ділянки (нагадаємо, до самого Сіверська вже увійшли російські війська). Втім, цей поступ Київ також не підтверджував.

Також Deep State пише про просування РФ у Ямполя.

Міноборони РФ заявляє про захоплення села Затишшя на підступах до Гуляйполя у Запорізькій області. На карті Deep State воно вже повністю у сірій зоні.

Також російські паблики пишуть про прорив до села Новоданилівка під Оріховим. Україна цього не підтверджувала. При цьому нещодавно росіяни заявляли про захоплення сусідньої Малої Токмачки – з українського боку спростування цього не надходило.

Що сталося у Женеві?

Учора у Швейцарії пройшли переговори України та США щодо мирного плану Трампа.

Навколо цих переговорів не так багато офіційної інформації - і безліч чуток і медійних інсайдів, частина з яких суперечить один одному.

Офіційно відомо, що переговори відбувалися вчора весь вечір. Представники України та США періодично виходили до публіки та давали коментарі. Загальний їхній зміст був у тому, що зустріч продуктивна, є моменти, де вдалося знайти порозуміння.

Держсекретар Рубіо припустив, що подальші консультації можуть тривати й надалі четверга - дня, до якого, за даними ЗМІ, Трамп хоче бачити підписання плану з боку України. Також він заявив, що на зустрічі не обговорювався альтернативний план Європи, і сам Рубіо його взагалі не бачив (напередодні цей план опублікували ЗМІ, він суперечить плану Трампа у ключових положеннях – НАТО та територій).

Сьогодні вранці Україна та США випустили спільну заяву за підсумками женевських переговорів. "За підсумками переговорів сторони підготували оновлений та доопрацьований рамковий документ про мир", - йдеться у його тексті.

При цьому цей документ не є доопрацьованим до кінця, оскільки "Україна та Сполучені Штати домовилися найближчими днями продовжити інтенсивну роботу над спільними пропозиціями". Також "остаточні рішення щодо цього рамкового документа прийматимуться президентами України та Сполучених Штатів".

Іншими словами, переговори поки що не привели до того, що Київ погодився на план Трампа. І низку питань, судячи з тексту спільної заяви, вирішити не вдалося, оскільки їх переносять на рівень президентів.

Українське видання "РБК-Україна" повідомило, що домовитися не змогли за двома ключовими моментами: вимогою, що міститься в плані Трампа, вивести ЗСУ з Донецької області і відмову Києва вступати в НАТО. ЗМІ також зазначає, що ці питання винесені на рівень переговорів Зеленського та Трампа (втім, поки що немає жодних термінів щодо їх проведення).

Пізніше проблеми з територіальними питаннями визнав заступник голови Офісу президента Ігор Брусіло.

"Коли всі питання будуть вирішені, а деякі з них поки що залишаються нерозкритими, наприклад, територіальні, тоді президенти вийдуть на зв'язок, щоб обговорити їх і, ймовірно, підготують ґрунт для зустрічі, на якій вони зможуть остаточно доопрацювати цю ідею", - сказав Брусило.

Побічно розбіжності позначив і речник парламенту Руслан Стефанчук. Він сьогодні озвучив "червоні лінії" України, на які вона не готова погодитись для завершення війни. За його словами, це юридичне визнання захоплених територій російськими, обмеження української армії та обмеження на майбутні спілки України.

Як бачимо, Стефанчук має дещо інший список "червоних ліній", ніж "РБК-Україна". Але зараз можна більш-менш впевнено стверджувати, що деякі досить серйозні розбіжності щодо плану Трампа залишаються.

Це видно за коментарями Трампа.

Ще під час учорашніх переговорів у Женеві президент США розкритикував керівництво України та Європи. ""Лідери" України не висловили жодної подяки за наші зусилля, а Європа продовжує купувати нафту в Росії", - написав він у рамках посту про те, що війну в Україні розпочав Байден, а за нього, Трампа, її не сталося б.

Під "зусиллями" Трамп, мабуть, мав на увазі спроби зупинити війну в Україні - у тому числі нинішній план, який Києву пропонують ухвалити. Тобто, судячи з контексту, перебігом переговорів у Швейцарії він був не надто задоволений.

Сьогодні президент США випустив ще один коментар – більш оптимістичний, але водночас і дещо двозначний. "Невже у мирних переговорах між Росією та Україною справді досягнуто значного прогресу? Не вірте, поки не побачите, але, можливо, справді відбувається щось хороше", - написав Трамп.

Ці коментарі показують, що, з одного боку, між Вашингтоном і Києвом є розбіжності, але Трамп ще бачить шанс їх подолати. Мабуть, тому, що й Україна цього разу набагато стриманіше і "неконфліктніше" реагує на ідеї Трампа, які раніше викликали у Зеленського різко негативні заяви.

Нагадаємо, що США вже пропонували Україні виведення сил із Донбасу заради завершення війни – і український президент багаторазово публічно відмовлявся це робити. Але тепер, коли такий пункт прямо прописаний у плані Трампа, Зеленський відкрито його вже не заперечує - як і інші пункти.

Проте спроби змінити план на свою користь Київ активно робить. Учасник переговорів у Женеві, радник Офісу президента Олександр Бевз повідомив, що "плану з 28 пунктів у тому вигляді, в якому його всі бачили, більше не існує".

"Частину пунктів було вилучено, частину - змінено. Жодне зауваження української сторони не залишилося без реакції. Фінальні рішення з найпроблемніших питань прийматимуть президенти", - написав Бевз.

Західні ЗМІ вже пишуть, що в плані залишилося 19 пунктів із 28.

Агентство Bloomberg з посиланням на джерела повідомляє, що звідти вилучили пункт використання заморожених російських активів. Нагадаємо, у початковій версії плану передбачалося виділення близько $100 млрд до Фонду відновлення України, звідки половину доходу отримували б США, а решту коштів - на американсько-російські проекти.

Bloomberg додає, що загалом початковий план скоротили до більш обмеженого списку ключових пунктів для якнайшвидшого припинення вогню, а інші положення вирішили розглядати в майбутньому в окремих документах.

Зазначимо, що це посил - спочатку зупинити вогонь, а потім обговорювати території та все інше - це наріжний камінь у позиції України та Європи. Але з цим категорично не погоджується Росія, що й було враховано в опублікованій минулого тижня версії плану Трампа, за якою ЗСУ поступають з Донбасу.

Однак поки що такі зміни до плану Трампа не мають підтверджень з американського боку. Інформація про них надходить поки що лише від України або спливає до західних медіа, опозиційних Трампу.

До речі, як пишуть самі ці медіа, у цих витоках американці вчора на переговорах у Женеві вже дорікнули Україні - у зв'язку з чим під час цих зустрічей панувала досить напружена ситуація.

Що буде далі?

Інакше кажучи, поки що є лише проміжні підсумки переговорів. І вони не мають важливого значення.

Важливим є кінцевий результат, який з'ясується, зважаючи на все, після зустрічі Зеленського та Трампа, якщо вона взагалі відбудеться (тобто, якщо у сторін ще до цієї зустрічі намітиться загальне розуміння спірних моментів).

Ключове питання – чи внесе Трамп під впливом української влади, європейців та частини свого оточення такі зміни до мирного плану, які гарантовано відкине Кремль, чи не внесе. І якщо не внесе, то чи виконає на практиці свою загрозу зупинити постачання зброї та розвідінформації Києву у разі відмови приймати план.

Багато західних ЗМІ сьогодні написали, що ця загроза є ще актуальною. Не виключено, що саме через це Київ публічно не критикує план Трампа, як це було раніше.

Якщо ж усі українські та європейські правки будуть внесені, то ситуація піде вже звичним шляхом - Росія приймати план відмовиться, Україна, Європа та конгресмени США вимагатимуть від Трампа посилити санкції проти Москви і дати ЗСУ "Томагавки". Трамп буде, як завжди, вагатися, щось запровадить, щось не запровадить, щось дасть, щось не дасть. А війна йтиме далі з досить туманними перспективами закінчення.

Якщо ж Трамп залишить ключові моменти у своєму плані незмінними, так само як і загрозу припинити підтримку Україні у разі відмови Зеленського приймати план, то війна, у будь-якому разі – чи погодиться з планом Трампа Київ чи ні – йтиме до свого закінчення.

Різниця буде лише в термінах (зараз чи через кілька місяців), в умовах (що далі йтиме війна без американської підтримки, тим умови її завершення будуть для України гіршими) і в тому, хто підпише мирну угоду з українського боку – Зеленський чи вже хтось інший.

"Третій шлях" Зеленського

Окреме питання – як тепер зміниться становище самого Зеленського.

Коли останніми днями преса та політики пишуть і заявляють, що Зеленський опинився у тяжкому становищі, вони недалекі від істини. З одного боку корупційний скандал колосально підірвав внутрішньополітичні позиції Зеленського. З іншого боку, йому висунутий ультиматум Трампом – погодитись з мирним планом під загрозою позбавлення будь-якої підтримки у разі відмови.

У зв'язку з цим перед президентом України вимальовується два варіанти і обидва для нього погані.

Перший – погодитися на план Трампа, який передбачає виведення українських військ із Донбасу та інші поступки. І зіткнутися потім із важкопередбачуваною реакцією всередині країни, коли до звинувачень у корупції додадуться ще й звинувачення у держзраді.

Другий – відмовити Трампу та втратити американську підтримку. Це ще погіршить ситуацію для України на полі бою. І, разом із корупційним скандалом, дасть новий імпульс кампанії проти Зеленського із закликом піти у відставку через провали в усіх напрямках.

Судячи з витоків у західних ЗМІ, Зеленський не виключає собі перший варіант (згоду на план). Судячи з його звернення у п'ятницю, не виключає і другий (відмова Трампу).

Однак, судячи з численних сигналів та публічних заяв, найбільш оптимальним він бачить "третій шлях", за допомогою якого хоче вирішити одночасно не лише проблему з мирним планом, а й корупційним скандалом.

Суть "третього шляху" – переконати Трампа самому змінити свій план, прибравши звідти пункти, проти яких виступає Київ. При цьому Путін уже дав зрозуміти, що у разі внесення правок у план Трампа Україною він його не прийме.

Немає 100% гарантій, до речі, він прийме план у нинішньому вигляді. Але якщо його підредагують за ключовими пунктами (на кшталт, наприклад, пропозицій Європи), то ймовірність відмови Кремля зростає багаторазово.

Як ми вже писали вище, якщо план буде Трампом змінено і Кремль його відкине, то Зеленський та Європа зможуть знову звинуватити Росію у небажанні завершувати війну та закликати США посилити тиск на РФ, посилити санкції, збільшити постачання зброї тощо.

Схема ця має внутрішньополітичне заломлення.

Боротьба за зміну мирного плану Трампа перетворюватиметься на головну тему всього інформаційного порядку України, відсуваючи на другий план корупційний скандал. У цій боротьбі Зеленського підтримують європейські лідери, які ведуть західні ЗМІ.

Відповідно, їх увага до справи Міндіча також принаймні на якийсь час спаде. У політколах уже ходять чутки, що НАБУ припинила публікувати нові матеріали у справі на вимогу європейців, щоб не "качати" під час переговорів із США внутрішню ситуацію.

І якщо Трамп дійсно вдасться переконати змінити план (або хоча б відстрочити термін ультиматуму на невизначений час), то це буде представлено як велика перемога Зеленського. І не лише Зеленського, а й усієї команди переговорників. Невипадково главою делегації він призначив Єрмака, якого зараз вимагають звільнити. Також до делегації включено і секретаря РНБО Умеров, який є фігурантом справи НАБУ проти Міндіча.

І якщо в результаті переговорів план Трампа зможуть змінити, то, безумовно, Зеленський це використовуватиме як для відновлення свого впливу всередині країни, так і для того, щоб вивести з-під удару Єрмака та Умерова, представивши їх "надефективними переговорниками". І потім, спираючись на це, спробувати завдати удару по тих силах усередині України, хто зараз розкручує корупційний скандал.

Чи спрацює такий розрахунок чи ні – невідомо. Але для того, щоб взагалі до цього етапу дійшла справа, потрібно, як мінімум, щоб Трамп погодився змінити свій план, внісши правки Києва та Європи. Або бодай відстрочив свій ультиматум. І тим самим вивів українську владу з-під загрози припинення підтримки США.

Наскільки це можливо? На 100% виключати не можна. Із Вашингтона йдуть суперечливі сигнали.

Одні джерела пишуть, що Трамп та його команда налаштовані жорстко і вимагатимуть від Києва та європейців до четверга ухвалити план у його нинішньому вигляді. Інші – що далеко не всі в оточенні Трампа цей план схвалюють, а багато ключових людей у його адміністрації у підготовці цього плану взагалі не брали участі і про нього нічого не знали.

Сам Трамп в один день цілком однозначно каже, що Зеленський має ухвалити його план, інакше настануть наслідки. Другого дня каже, що ця пропозиція ще не остаточна. Також натяки на те, що переговори можуть продовжуватися і після "дедлайну" Зеленському, робить і Рубіо (який вважається в оточенні Трампа "проукраїнськішим", ніж Венс або Уіткофф, які, за чутками, є основними авторами плану поряд із зятем Трампа Кушнером).

Зрештою, план уже критикує частину республіканців. Особливо ті з них, хто пов'язаний із ВПК. Звісно, проти плану виступає і Демпартія США, конгресмени від якої вже закликають Зеленського "потерпіти лише один рік" до того моменту, як демократи повернуть контроль над Конгресом на виборах наступного року. І плюс більшість європейських країн також вимагають зміни плану, вже пропонуючи свої версії, які будуть відкинуті Росією.

Використовуючи всі ці важелі, Зеленський справді може спробувати переконати Трампа та домогтися внесення змін до плану чи просто затягнути процес на невизначений час. Тим більше, що за останні місяці президент США вже неодноразово різко змінював свою точку зору щодо України (про феномен "гойдалок Трампа" ми докладно писали в окремому матеріалі ).

Однак є і чимало факторів, які можуть спонукати Трампа цього разу продовжити взяту ним лінію тиску на Київ.

По-перше, як писалося вище, внесення правок у план Трампа з великою часткою ймовірності означатиме відмову Путіна його приймати. А значить - і перспективи мирного врегулювання в найближчому майбутньому майже обнуляються.

По-друге, судячи як за заявами самого Трампа, так і за витоком у ЗМІ про розмову американських представників з європейцями в Києві, у Вашингтоні все більше стверджується думка, що хід війни йде не на користь України і далі умови миру будуть ще гіршими для Києва (і для Заходу) і ще кращими для Москви.

А тому немає жодного сенсу далі затягувати бойові дії і потрібно їх закінчувати на запропонованих Трампом умовах. Характерно, що навіть Келлог, який вважався найбільш "проукраїнським" у команді президента США, також висловився на підтримку плану через "катастрофічні втрати України".

По-третє, Путін постійно просуває лінію, що вони з Трампом вже принципово узгодили на Алясці за контурами угоди. І тепер, представляючи новий мирний план і змушуючи його ухвалити Київ, Трамп "виконує досягнуті домовленості".

Якщо ж Трамп вирішить цей план суттєво змінити у ключових пунктах на вимогу Зеленського та Європи, то, у логіці Путіна, це буде "кидком". А значить, "навіщо тоді взагалі про щось домовлятися з Трампом, якщо він не виконує, те, що їм було обіцяно"?

Потенційно це може призвести до різкого зростання напруженості між Росією та США, яка досі стримувалася наявністю обох сторін надій на успіх переговорного процесу. Особливо ризик зросте, якщо Вашингтон продовжить нарощувати тиск санкцій на РФ, і він почне сильно позначатися на російській економіці та бюджеті.

Або якщо американці дадуть Україні нові види озброєнь типу "Томагавків". Щодо останніх із Росії вже звучали погрози ядерного удару. Які, втім, Заході традиційно публічно називають блефом. Але, як неодноразово писали ЗМІ, насправді для влади США завжди (і за Байдена, і за Трампа) питання недопущення ядерної війни з Росією було одним із найголовніших при визначенні політики щодо України.

Саме собою затягування війни збільшує ризики залучення до неї навіть (особливо) Європи. Відповідно, і ризики ядерного конфлікту підвищуються. А у разі провалу нинішньої спроби завершити війну в Україну ці ризики, з описаних вище причин, зростуть ще більше.

Тому поки що важко передбачити яке підсумкове рішення ухвалить Трамп – змінювати план на прохання Києва та Європи (як варіант - перенести ультиматум на більш далекий термін) або ж наполягати на його погодженні до четверга в редакції.

Єдине, що може гарантовано допомогти Зеленському реалізувати його схему - це відмова РФ приймати мирний план Трампа в його нинішньому вигляді ще до 27 листопада (тобто ще до того, як Зеленський встигне сказати Трампу "так" чи "ні"). У такому разі питання "примусу Києва до ухвалення плану" відпаде саме собою і постане питання про "примус Москви".

Однак Кремль, як випливає з недавніх заяв Путіна, поки дотримується іншої лінії - дочекатися, чи погодиться на план Зеленський і чи не змінить план сам Трамп, і лише після цього розпочатиме його предметне обговорення. Сьогодні під час розмови з Ердоганом Путін уже заявив, що готовий відштовхуватись від плану Трампа.

У ЗМІ також пройшла інформація, що американці хочуть проговорити з РФ умови плану вже найближчими днями. Але ще точно невідомо - чи мають на увазі терміни до четверга або після (раніше проходила інформація, що американська делегація збирається до Москви наприкінці поточного тижня - тобто, вже після 27 листопада).

Якщо Трамп вибере варіант наполягати на плані у нинішньому вигляді, то тоді Зеленський справді виявиться перед вкрай непростим вибором – отримати великі проблеми всередині країни, або отримати великі проблеми з Трампом і на фронті, а в перспективі – і проблеми всередині країни, і ще гірші умови світу.

СБУ йде від Зеленського?

З'являються певні ознаки, які можуть зазначати початок дистанціювання керівництва СБУ від Зеленського та Єрмака.

По-перше, як ми повідомляли з посиланням на джерела у «Слузі народу», на Банковій днями наказали СБУ відкрити кримінальну справу проти керівника фракції СН Давида Арахамії, який просуває ідею необхідності відставки Єрмака. Однак глава СБУ Малюк, за даними джерела, питання «підвішив».

По-друге, у п'ятницю, на сайті державного інформагентства «Укрінформ», з посиланням на джерела в НАБУ, з'явилося повідомлення, що СБУ звернулося до Бюро з проханням надати матеріали справи проти Міндіча, які можуть свідчити про факти державної зради. Новина ця була особливо примітною тим, що джерела в НАБУ дуже позитивно оцінили ці наміри СБУ і висловили повну готовність до співпраці. При тому, як відомо, відносини між СБУ та НАБУ в останні місяці були вкрай напруженими. Фактично йшло пряме та публічне протистояння двох органів у рамках боротьби Зеленського та його оточення з антикорупційними органами, у якій головною ударною силою Банкової виступала СБУ.

Крім того, факти можливої держзради у справі Міндіча, виходячи з вже оприлюднених НАБУ масивів інформації, теоретично, можуть стосуватися двох епізодів - зв'язків групи Міндіча з екс-нардепом, а нині російським сенатором Андрієм Деркачем (за версією слідства, контора з легалізації корупційних коштів, ключових фігурантів справи раніше був його помічником). Другий – з приводу розмови про передачу двох мільйонів доларів до Москви. Обидва епізоди вже широко використовуються противниками Зеленського для його дискредитації. А якщо до їхнього розслідування підключиться ще й СБУ, відкривши кримінальні провадження за статтею «держзміну», то інформаційний удар по президенту буде ще сильнішим.

І, нарешті, головне – якщо справді вірна версія про те, що керівники СБУ дистанціюються від Банкової і налагоджують відносини з НАБУ, то це різко знижує ймовірність «контрудара» Зеленського, що обговорюється нині, за антикорупційними структурами, оскільки його планувалося наносити руками саме СБУ.

Сьогодні інформацію про відмову Малюка виносити підозри Арахамії підтвердила у своїй публікації "Українська правда".

УП із посиланням на джерела пише, що Єрмак, якого вимагали звільнити деякі "слуги народу", переклав в очах Зеленського відповідальність за корупційний скандал на депутатів, а головну роль "політичного диверсанта та зрадника" було покладено на голову фракції Арахамію.

Його хотіли звинуватити в держзраді, зокрема за те, що з часів перших стамбульських переговорів Арахамія підтримує контакти з довіреною особою Путіна Романом Абрамовичем.

Але "ні керівник СБУ Малюк, ні навіть "повністю свій" генпрокурор Кравченко грати в подібну історію не виявили ані найменшого азарту, незважаючи на погрози відставок та навіть реальну підготовку до втілення цих погроз".

Також УП пише, що Єрмак ще на початку корупційного скандалу наказав виписати підозру голові САП Клименка. Але це зроблено був.

Щоправда, у СБУ пізніше спростували, що їм ставили завдання виписати підозру Клименка та Арахамії. Проте важко було очікувати, що спецслужба це офіційно підтвердить.

Тим більше, що справді останнім часом ходять чутки про те, що Банкова загрожувала відставкою як Малюку, так і Кравченку за відмову виконувати вказівки у кримінальних справах проти Арахамії та голови САП.

Однак проблема для Офісу президента в цьому плані полягає в тому, що для звільнення і Кравченка, і Малюка потрібна згода Ради, яка завдяки старанням Арахамії за це навряд чи проголосує.

Щоправда, Зеленський може своїм указом «тимчасово усунути від виконання обов'язків» і Кравченка, і Малюка – як це він зробив улітку 2022 року з тодішнім головою СБУ Бакановим та генпрокурором Венедиктовою. Але зараз ситуація інша і контроль Банкової над процесами в органах влади та силових структурах значно знизився після корупційного скандалу.

Тому не факт, що навіть «усунення від обов'язків» Малюка та Кравченка допоможе Офісу президента «мобілізувати» на боротьбу з НАБУ СБУ та Офіс генпрокурора.