"Партія смути". Про реакцію в Росії на енергетичне перемир'я
Подання теми енергетичного перемир'я в російському інформаційному просторі є дуже показовим з точки зору позиції сітки Z-блогерів і телеграм-каналів, які ще з першого року повномасштабної війни системно женуть хвилю панічних настроїв.
Свого часу ця сітка піарила Євгенія Пригожина та його ПВК, готуючи ґрунт під їхній заколот. Вона практично без перерв веде кампанію проти командування армії РФ. Причому її діяльність фактично виведена з-під дії відразу кількох статей російського Кримінального кодексу, включаючи дискредитацію армії та міжнаціональну ворожнечу.
Такий розгул свободи слова часто пояснюють деякими багатоходівками Кремля та російських спецслужб, які хочуть тримати в тонусі генералітет і дозволяти випускати пар із приводу окремих гострих тем на кшталт міграції. Не виключено, що саме так і сама сітка доводить необхідність свого існування для Кремля та спецслужб.
Також є версія, що сітку використовують у міжусобній війні веж Кремля, щоб, наприклад, міняти командування російської армії.
Проте вже за бунтом Пригожина, який президент РФ Володимир Путін називав зрадницьким, стало зрозуміло, що цілі всього цього руху виходять далеко за рамки завдання усунути окремо взятих Сергія Шойгу та Валерія Герасимова. І початок висвітлення у Росії енергетичного перемир'я ще раз це продемонструвало.
Нагадаємо, про перемир'я першими написали якраз канали з сітки, причому відразу задали чітку рамку, назвавши мораторій на припинення ударів по об'єктах енергетики "довбаною зрадою", "допомогою ворогові" та "дурістю з дуже поганими наслідками".
При цьому очевидно, що наказ про перемир'я могла віддати тільки одна людина: Путін. Тобто канали із сітки фактично звинуватили Путіна у зраді і зробили це цілком усвідомлено, оскільки жодних різночитань щодо того, хто ухвалив рішення про перемир'я, в принципі, бути не могло.
При цьому канали сітки, за дуже рідкісними винятками, не дозволяють собі прямих нападок на Путіна, проте по суті ведуть проти нього і створеної ним державної системи повноцінну інформаційну війну практично по всіх напрямках, намагаючись розпалювати внутрішні протиріччя, які є в Росії. В останні кілька років вони активно пишуть про суперечності міжнаціональних та міжрелігійних, що створює підґрунтя для масштабної дестабілізації ситуації в РФ.
Водночас сітка потребує війни до переможного кінця, виступаючи проти договорняків. З погляду її завдань це теж цілком логічно: чим довше йде війна, тим більше накопичується проблем і тим вищі шанси внутрішніх потрясінь у Росії, на хвилі яких можна буде спробувати хитнути владу. Тому це середовище правильніше називати не "партією війни", а "партією смути".
Звичайно, головні питання ким ця сітка управляється (зовнішніми чи внутрішніми силами?) і в чиїх інтересах. Із цього приводу існують різні версії. Так чи інакше, але це середовище є модулем системної вразливості російського державного організму, який вже одного разу був приведений у дію під час заколоту Пригожина. З того часу його поставили на паузу, але повністю поки що так і не дезактивували.
