Тиждень санкцій Трампа проти РФ та зустріч із Сі. У якому напрямі розвиваються події?
Минулого тижня президент СШАДональд Трамп запровадив перші з моменту свого повторного приходу до влади санкції проти Росії: під них потрапили дві найбільші нафтові компанії РФ "Роснефть" та "Лукойл". Він також скасував заплановану з президентом РФ Володимиром Путіним зустріч у Будапешті і знову звинуватив Москву у непоступливості щодо припинення війни в Україні.
Вчора відбулася зустріч Трампа з головою КНР Сі Цзіньпіном, на якій, як анонсував напередодні сам президент США, він порушив тему припинення закупівель Китаєм російської нафти.
Тобто загалом складалося враження, що Трамп взяв курс на жорсткий тиск на адресу Москви.
Проте за підсумками зустрічі Сі Цзіньпіна з Трампом західні ЗМІ раптом почали писати про те, що в американського президента знову змінилася концепція і запал у плані посилення тиску на Росію слабшає. Такий висновок ЗМІ роблять із слів Трампа про те, що він не обговорював із Сі питання російської нафти, а також на підставі інформації про скорочення американських військ у країнах Східної Європи та про небажання Вашингтона давати Україні "Томагавки".
Що відбувається насправді?
Почнемо із санкцій. Ми вже писали, що ведені проти "Роснефти" і "Лукойлу" санкції не представляють для Росії щось принципово нове: ще на початку року під аналогічні обмеження потрапили дві інші великі російські компанії, "Сургутнафтогаз" та "Газпром-нафта". Заходи завдали певних збитків, викликавши необхідність додатково витрачатися на схеми обходу обмежень і на знижки для споживачів, проте суттєво на продажах не позначилися і точно їх не зупинили. Як прогнозують експерти, аналогічні наслідки будуть і у санкцій проти "Роснефти" та "Лукойлу": після початкової паузи у закупівлях для вибудовування нових схем постачання вони відновляться.
Зовсім іншого рівня загрозу становили б вторинні санкції – мита проти покупців російської нафти. Але їхній Білий дім не вводить і навіть останнім часом майже не обговорює.
Немає жодної інформації і про те, що Китай погодився на скорочення закупівель російських енергоносіїв після зустрічі Сі та Трампа. Та й сам президент США, як писалося вище, повідомляв, що нафту сторони не обговорювали, а лише загалом говорили, як можна покласти край війні в Україні. Це вже викликало занепокоєні коментарі західних ЗМІ, посилені новиною про виведення американських військ зі східної Європи. ЗМІ пишуть, що "Трамп знову відвертається від України".
Втім, будь-які радикальні висновки з того, що відбувається, мабуть, поки що не варто. Швидше за все, ми спостерігаємо ті самі "гойдалки Трампа", феномен яких ми вже детально аналізували. Він пояснюється тим, що Трамп стоїть перед вибором із трьох можливих стратегій дій в Україні, кожна з яких несе для нього потенційну загрозу.
Перша – почати системно тиснути на Путіна, щоби той пішов на поступки за умовами світу в Україні: дати "Томагавки" та іншу нову зброю ЗСУ, запровадити мита проти покупців російських енергоносіїв. Але кожен із цих кроків пов'язаний із ризиком різкої ескалації: вторинні мита можуть викликати нову світову торговельну війну з Китаєм та Індією (а Трамп із ними налаштований домовлятися), з приводу передачі "Томагавків" із Москви вже звучать погрози аж до ядерних. Про якісь наслідки цього рішення Трампу сказав особисто Путін під час їхньої останньої розмови, після якої, нагадаємо, президент США заявив, що "Томагавки" Україні давати поки не буде. Більше того, в останній тиждень РФ продовжила активно робити ядерні натяки, провівши випробування ракети "Буревісник" та підводного апарату "Посейдон". Про те, що Трамп ці натяки не пропускає повз вуха, свідчить його раптова заява про відновлення Америкою ядерних випробувань (що він безпосередньо пов'язав із випробуванням російських носіїв). Воно викликало шок у багатьох самих США, але стало ознакою того, що Білий дім загрозу потенційного ядерного протистояння сприймає серйозно. Хоча навряд чи готовий підводити до нього справу через Україну, що власне і є, як і за часів Джо Байдена, головним обмежувачем для США в будь-яких заходах проти Росії.
Друга стратегія – тиснути на Володимира Зеленського, щоб той ухвалив умови Кремля. Теоретично це швидший шлях, оскільки Вашингтон має величезну кількість важелів впливу на українську владу. Але реалізувати його непросто, оскільки Київ та європейці, а також частина республіканців у США цьому активно пручаються. Інша справа, що Трамп може потай підводити справу до зменшення підтримки (гальмувати постачання зброї або розвідувальної інформації), щоб погіршити становище ЗСУ на полі бою і змусити Зеленського відвести війська з Донецької області не як поступку Путіну, а через військову необхідність, як це в березні сталося з плацдармом у Курській фронту. Втім, якихось ознак того, що Вашингтон розпочав реалізацію цього сценарію, поки що немає.
Третя стратегія – вмити руки, поступово скорочуючи участь США у війні та у миротворчих зусиллях (до того моменту, поки для них не складеться сприятлива обстановка).
У принципі, ця та стратегія, якою Трамп де-факто і так слід, припинивши, наприклад, безкоштовні постачання зброї в Україну та обіцяючи давати її лише за гроші, що одразу загострило проблему фінансування Києва. Однак для Зеленського та європейців це поганий варіант, тому вони, використовуючи як союзники багатьох американських політиків, намагаються не допустити відходу Трампа від українських справ і спонукати його стати на шлях посилення тиску на РФ. До останнього Білий дім спонукає дуже впливове серед республіканців нафтогазове лобі, яке розраховує за рахунок санкцій видавити зі світового ринку російські нафту і газ. Тому просто вмити руки для Трампа за всього його бажання теж проблематично.
Загалом, вибір для президента США однієї з трьох стратегій вкрай непростий і загрожує проблемами за будь-якого сценарію. Тому Трамп поки дотримується принципу "крок вперед, два кроки назад", пробуючи різні варіанти, сподіваючись, що згодом у світі чи на полі бою в Україні зміниться будь-які обставини, що відкриє шлях до мирного врегулювання без описаних вище ризиків. Або щось спонукає Трампа вибрати одну з трьох стратегій і діяти відповідно до неї.
