Після відставки глави Офісу президента України Андрія Єрмака з'явилося чимало прогнозів про те, що "наступний на черзі – президент Володимир Зеленський".
Про це кажуть політики, експерти, журналісти.
Одна з найпоширеніших теорій – що Зеленського змусять піти зі своєї посади через загрозу кримінальних справ НАБУ, щоб звільнити місце для в.о. президента, яким стане речник. Він підпише мирні угоди з Росією. Або Зеленський сам піде, бо не захоче ці угоди підписувати. І їх тоді, знову ж таки, підпише спікер-в.о. президента.
Зрозуміло, що в даному випадку йдеться не про чинного спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука, а про те, хто його змінить під те, щоб стати в.о. глави держави (як у лютому 2014 року під перехоплення влади у Януковича спікером зробили Турчинова). А змінити Стефанчука може будь-хто з чинних депутатів.
Як такі називають різні кандидатури. Наприклад, у колах, близьких до Порошенка, вважають, що це буде Давид Арахамія.
Також популярна версія, що спікером у разі відходу Зеленського стане Юлія Тимошенко.
"Новим спікером Ради буде той, хто буде готовий і захоче підписати мирну угоду. Тільки одна людина в Україні має досвід підписання угод великого значення за участю Росії і, водночас, достатній рівень самовпевненості, кому нема чого втрачати і кому вже час думати про своє місце в історії. Це Юлія Тимошенко. Тимошенко стане спікером. Центром влади стане парламент. Угода буде підписана у тій чи іншій редакції", - пише політтехнолог Максим Каризький.
"Хто міг би стати спікером воєнного часу? Так вийшло, що зараз у Раді у нас тільки два політичні важкоатлети - Порошенко та Тимошенко. Петра Олексійовича "слуги" ненавидять на фізіологічному рівні. На нього вони точно не погодяться. Залишається Тимошенко. Її вони теж ненавидять, але помірно. Не так люто. Як компромісна фігура – можливо. І як би ви до неї не ставилися, вона – дорослий у кімнаті із шоуменами. Людина системна та досвідчена", - пише блогер Олена Яхно.
Втім, поки всі ці розмови – "поділ шкіри неубитого ведмедя".
Зеленський залишається президентом. І хоча його влада, безумовно, сильно ослаблена після корупційного скандалу та відставки Єрмака, він намагається зараз збудувати нову систему управління. Ключовим її елементом і, по суті, "останньою лінією оборони" для Зеленського є контроль над парламентською більшістю, яку він зараз спробує зберегти за допомогою голови фракції "Слуга народу" Давида Арахамії. За фактом це також означатиме значне падіння впливу президента та його Офісу, оскільки центр влади переміститься до парламенту та уряду. Проте принаймні формально керівництво країною залишиться в руках представників команди Зеленського.
Але є як мінімум два фактори, які цьому плану можуть завадити та зробити реальним сценарій відставки президента.
Перший фактор – ситуація із переговорами про завершення війни. За даними американських ЗМІ, Вашингтон має намір чинити жорсткий тиск на Зеленського, щоб домогтися від нього поступок за ключовими пунктами мирного плану президента США Дональда Трампа. Насамперед – щодо виведення військ з Донецької області. І якщо цей тиск справді буде, по-перше, сильним і системним (включаючи повну зупинку поставок зброї та розвідданих), по-друге, тривалим (тобто Трамп не забуде про свій мирний план через тиждень), то тоді справді у Зеленського залишиться кілька варіантів. І йому доведеться або підписувати запропоновані домовленості, або залишати посаду – одразу або через кілька місяців через тиск Вашингтона та наростаючі проблеми на фронті після припинення підтримки США. До того ж, далеко не всі в оточенні Зеленського впевнені, що він відмовиться підписувати запропоновані умови миру, а не виведе, наприклад, ЗСУ з Донбасу, пояснивши це військовою необхідністю в рамках "нового плану оборони", підготовку якого він вчора анонсував. Але так чи інакше, у разі жорсткого тиску Білого дому ситуація для президента стане вкрай важкою, і варіант його відставки виключати не можна.
Другий фактор – внутрішні процеси. Ми вже писали, що і корупційний скандал навколо Міндіча, і відставка Єрмака - лише проміжні цілі для широкої "антизеленської коаліції", що склалася в Україні, в якій об'єдналися різнорідні противники президента - від Порошенка, Кличка та представників грантових організацій, раніше орієнтованих на Демпартію США (а також близьких до АП). Коломойського. Їхнє головне завдання – вибити з-під президента контроль над парламентом, відправити у відставку Кабмін, сформувати "уряд національної єдності/порятунку", перетворити Зеленського на номінальну фігуру, позбавивши реальної влади, а потім і відправити його у відставку. І немає жодних ознак того, що коаліція від своїх планів відмовилася.
Щоправда, під Порошенком, Коломойським чи під умовних шабуніних-фіал більшість у нинішній Раді сформувати практично неможливо. Але вони можуть прикритися якоюсь популярною фігурою. Наприклад, Залужним, номінувавши його на роль глави "уряду нацєдності". А фракцію "слуг народу" розколоти через загрозу кримінальних справ НАБУ проти депутатів, а можливо й проти самого Зеленського. Зрештою, не можна виключати, що і "слуги народу", якщо побачать, що президент втрачає контроль над ситуацією, можуть спробувати "очолити процес", переконавши Зеленського залишити свою посаду та поставити спікером в.о. президента зручної для себе людини. Наприклад, Давида Арахамію чи навіть Юлію Тимошенко.
Крім того, після звільнення Єрмака почала активно прокачуватись і тема можливої відставки близького до нього головкому ЗСУ Олександра Сирського. Якщо Зеленський піде на це, а також задля посилення піар-ефекту призначить замість нього медійно-розкрученого військового, це практично неминуче призведе до того, що новий головком почне політизувати армію і підключиться до боротьби за владу, що також може прискорити звільнення президента.
Але ключовим моментом, безумовно, таки буде ситуація із мирними переговорами. А точніше – відповідь на запитання, чи будуть США в жорсткій формі тиснути на українську владу з метою спонукати їх погодитися на серйозні поступки. А також відповідь на запитання: чи Путін погодиться на завершення війни, якщо Україна прийме умови мирного плану Трампа. Якщо відповідь на обидва питання "так", то це підвищує можливість повного переформатування української влади, включаючи відставку Зеленського, із заміною його на фігуру, яка більшою мірою відповідатиме новим завданням.
Якщо відповідь хоча б на одне запитання "ні", то у Зеленського з'являється більше простору для маневру. Хоча ситуація для нього залишиться об'єктивно вкрай складною, оскільки політична "пробоїна" в борту владного корабля після скандалу з Міндічем і відставка Єрмака вже надто велика для того, щоб залишитися без наслідків керованості країною. Особливо за умов важкого становища на фронті.
